Козак додому поспішає,
Він славно свій похід скінчив,
Та вечір швидко наступає,
Йому пора вже відпочить.
Козак в поході був героєм,
Сил і життя не шкодував,
І після бою, перед строєм,
Гетьман його розцілував.
Заграва з неба льється в річку,
Все плесо полум*ям горить,
Козак ліг спати під копичку,
Бо довгий шлях його зморив.
Він прив*язав коня до клена,
Поклав під руку шаблю й спис.
Укрила млою нічка темна,
Ти не турбуйсь, козаче, спи.
Перехрестився, помолився,
Повіки втомлені зімкнув,
І мов в безодню провалився.
За пів хвилини і заснув.
Земля йому поновить сили;
І для доріг, і для звитяг.
Щоб вража куля не влучила,
Щоб ятаган не взяв життя.
Іще не згасли ранні зорі.
Не чуть пташиних голосів,
Козак вже був у повнім зборі
І на коня в сідельце сів.
Давно минула небезпека,
Та квапить він свого коня,
Вже з неба льє серпнева спека
Він біг його не зупиня.
Йому б до вечора добратись
До хати, до двора свого,
Бо там чекає його мати,
Чекає дівчина його.
А ненька ходить кожний вечір
На шлях, дивитись,чи не йде
ЇЇ синочок з битви-сечі?
Чи хтось коня його веде?
Ген, над Дінцем видніють хати,
Стрічають коло вітряка
Свого синочка стара мати,
І наречена козака.
Микола Токарь.
Николай Токарь,
Сидней Австралия.
Родился, рос, жил и работал на Харьковщине.Служил в армии на Камчатке. Не имею, не состоял, не привлекался.Прошёл середину восьмого десятка.В браке состою 46лет.Имею дочь и троих внуков. Живу в Сиднее с 1997года. e-mail автора:niko1938@gmail.com
Прочитано 2423 раза. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Как же, Микола, Вы поотстали от времени в сонной Австралии! Сегодня казаки в России - это ряженые, которые ходят с эполетами на плечах и лампасами, награждают друг друга георгиевскими крестами. Это этнографический заповедник, как у индейцев в Америке, хотя казаки, отказываясь от русской и украинской национальности, желают сегодня откромсать у России и Украины эти земли. На худой конец, они требуют у государства, чтобы их, как при царях, считали на государевой службе и за пьяное ничегонеделанье платили деньги. "Как же ты с нагайкой на коне будешь защищать родину от умной и беспощадной вражеской техники?" - спрашиваю я своего товарища. "А я выйду против врага с иконой, и он побежит". Вот такая наивная казачья философия. Комментарий автора: Я не пишу про согоденних козаків. Вірш присвячений козакам яких оспівували Микола Гоголь та Тарас Шевченко.Це історія України. Тоді у козаків була і віра, і ідея, і Україна Яку вони захищали. Дуже вдячний за відзив.З повагою
Поэзия : Два чоловіки (Two Husbands) - Калінін Микола Це переклад з Роберта У. Сервіса (Robert W. Service)
Unpenitent, I grieve to state,
Two good men stood by heaven's gate,
Saint Peter coming to await.
The stopped the Keeper of the Keys,
Saying: "What suppliants are these,
Who wait me not on bended knees?
"To get my heavenly Okay
A man should have been used to pray,
Or suffered in some grievous way."
"Oh I have suffered," cried the first.
"Of wives I had the wicked worst,
Who made my life a plague accurst.
"Such martyrdom no tongue can tell;
In mercy's name it is not well
To doom me to another hell."
Saint Peter said: "I comprehend;
But tribulations have their end.
The gate is open, - go my friend."
Then said the second: "What of me?
More I deserve to pass than he,
For I've been wedded twice, you see."
Saint Peter looked at him a while,
And then he answered with a smile:
"Your application I will file.
"Yet twice in double yoke you've driven...
Though sinners with our Saints we leaven,
We don't take IMBECILES in heaven."
