Давай облишим зброю
Щоб не лилася кров.
Примиримось з тобою,
Нехай живе любов!
Нам воювать не гоже,
Бо нічого ділить.
Земля й на ній все Боже
В любові треба жить!
Ми ж сестри всі та браття...
Ось надійшла пора
Щоб розпалить багаття
Любові та добра.
Чи бути,чи не бути?
У кого й хто пита?
Одним других почути
Наука не проста.
Людей ввели в оману
Та розпалили злість,
Іотакому стану
Радіе тільки біс.
Гамуй вогонь розраю
Що би мерщій погас.
Хто ми? зякого краю?...
Творить Державу час!
Надія є що зможем
Незгоди врядувать,
На заповітах Божих
Країну будувать.
Облишмо разом зброю,
Нема в ній правди бо.
Нехай зроста утроє
В серцях у нас любов.
Допоки Президенти
Дуритимуть людей?
Мо краще стать адептом
Примирення ідей!
Війни хай згинуть круки,
Гримлять будов громи,
Щоб нам могли онуки
Подякувать за мир!!!
Давай облишим зброю
Щоб не лилася кров!!!
Примиримось з тобою
Нехай живе любов!!!
Николай Токарь,
Сидней Австралия.
Родился, рос, жил и работал на Харьковщине.Служил в армии на Камчатке. Не имею, не состоял, не привлекался.Прошёл середину восьмого десятка.В браке состою 46лет.Имею дочь и троих внуков. Живу в Сиднее с 1997года. e-mail автора:niko1938@gmail.com
Прочитано 3164 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Небесный вход - Людмила Солма *) Примечание в дополнение и пояснение:
1) Фотоиллюстрация взята из Интернета:
DreamWorlds.com
Duguay.com
2) эпиграфом здесь цитируется
последняя строка стихотворения "ОПРАВДАНИЕ"
из сборника "Изъ глубины воззвахъ...":
...Я люблю тебя тайное пламя,
Умудренная добрая боль:
Для меня ты – высокое знамя
И у райского входа пароль.
(Валерий Перелешин)
3) "старальцы" (страдальцы) - по аналогии высказывания
см. quote ORIGINAL от автора: СерГ (Форум Total DVD):
"Показать какие мы старальцы (а мы страдальцы от всего этого)"
Поэзия : Насіння (The seed) - Калінін Микола Це переклад з Роберта У. Сервіса (Robert W. Service)
I was a seed that fell
In silver dew;
And nobody could tell,
For no one knew;
No one could tell my fate,
As I grew tall;
None visioned me with hate,
No, none at all.
A sapling I became,
Blest by the sun;
No rumour of my shame
Had any one.
Oh I was proud indeed,
And sang with glee,
When from a tiny seed
I grew a tree.
I was so stout and strong
Though still so young,
When sudden came a throng
With angry tongue;
They cleft me to the core
With savage blows,
And from their ranks a roar
Of rage arose.
I was so proud a seed
A tree to grow;
Surely there was no need
To lay me low.
Why did I end so ill,
The midst of three
Black crosses on a hill
Called Calvary?